Готову глазур для заповнення поверхні печива повинна мати густу тягучу масу без домішок і різних грудочок. Коли крапля глазурі тримає свою форму і не розтікається, значить вона потрібної консистенції.
Якщо глазур для нанесення контурів і окремих деталей, то її роблять трохи рідині.
Глазур швидко сохне, тому її слід використовувати відразу або робити потроху.
Якщо глазур встигла засохнути її можна «оживити» за допомогою декількох крапель води і лимонного соку.
Замість дорогих кондитерських мішків можна використовувати звичайні харчові пакети. Заповнивши трохи пакет глазур’ю, слід обрізати один з кінчиків у підстави. Тільки надріз варто робити маленьким, щоб глазур йшла тоненьким струменем, і нею можна було малювати контури або візерунки.
Якщо немає спеціальних формочок для вирізання фігурок, то можна використовувати звичайні склянку або стопки. А якщо є художній талант, то за допомогою фігурного ножа можна створювати неймовірні їстівні предмети-печива і елементи декору.
Коли печиво призначене для подарунка і буде упаковуватися, його необхідно просушити вісім-десять годин.
Для декорування імбирного печива з глазур’ю можна приготувати цукровий пісок різного кольору. Для цього в ємність з невеликою кількістю цукру необхідно додати кілька мілілітрів свіжого соку цитрусових або харчових барвників.
Поверхня глазурі можна вирівнювати неширокою силіконової пензликом або зубочисткою.
Для додаткового декору можна використовувати різні кондитерські прикраси у вигляді намистинок, присипок, сніжинок.
Печиво слід зберігати в металевому контейнері, застеленому пергаментним папером, прикриваючи його щільною кришкою.
Всі спеції для тесту необхідно подрібнювати. Якщо спеції будуть перемалываться в кавомолці, то туди можна додати цукор, щоб зробити пряну пудру і змолоти потрібні інгредієнти.
Коли потрібна цедра лимона, то її зі свіжого натирають на тертці. Якщо є вже готова суха, то її необхідно змолоти.
Для пісочного тіста потрібна відповідна температура. Його не можна сильно перегрівати. Краще всього, щоб деякі інгредієнти на початку були охолодженими, наприклад, яйця, а температура в кухні була досить високою. Такий контраст дозволить зробити еластичне і податливе і однорідне тісто.
У тісто пісочного типу краще покласти ціле яйце або тільки одні жовтки, завдяки яким воно стане більш розсипчастим. Білки, в свою чергу підуть на глазур для печива з імбиром.
Тісто можна робити забитим, занадто довго його вимішуючи.
Окремий кулястий шматочок тесту повинен мати матову структуру і не мати блиском. Якщо блиск вже з’явився, значить масло стало плавитися, і печиво буде надто розсипчастим.
Щоб тісто не перегрівалося, вимішувати його слід вологими руками, які періодично варто опускати в холодну воду.
Готові печені вироби повинні бути трохи більше, ніж до випікання, мати золотистий колір і рум’яну скоринку по краях.
Розкачувати тісто краще без додаткового використання борошна. Щоб воно раскатывалось і не прилипало до качалку його можна перекласти між пергаментним папером з обох сторін. Такий спосіб дозволить зберегти еластичність тіста і не забруднювати робочу поверхню.
Базовий або класичний рецепт не дає характерного цього печінкою кавового кольору. Щоб домогтися кольору, як у європейського печива необхідно додати за прикладом англійців темного сиропу або спеціальну чорно-синю патоку. Але якщо таких інгредієнтів неможливо дістати, то можна замінити їх на какао-порошок або використовувати в тесті палений цукор.
Для прикраси печива можна готувати кілька видів глазурі відразу. Перш ніж прикрашати варто визначитися, який вид буде заливкою, а який контурний.
Імбирне печиво добре поєднується з морозивом. Подавати його слід з коктейлями на основі молока, фруктовими напоями, кавою з молочними наповнювачами. Чай краще вибирати трав’яний, але без заспокійливих інгредієнтів.
